21 лютого міжнародний день рідної мови заходи
Виховний захід «21 лютого-міжнародний день рідної мови»
Мета: розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; розвивати усне мовлення вихованців, пам’ять, увагу; формувати ціннісне ставлення до рідної української мови; прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).
Учні: Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини.
Є країни великі й малі, та найкраща завжди – Батьківщина!
Є багато квіток запашних. Кожна квітка красу свою має.
Та гарніша завжди поміж них та, що квітне у рідному краю.
Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт, і верби над ставом й калина.
Моя Батьківщина – це мрії політ. Це рідна моя Україна.
Моя Батьківщина – це злагода й мир, та небо бездонне й чудове.
Це пісня чарівна, що лине до зір, й дитинство моє світанкова
Моя Батьківщина – ліси і поля. Від них в нас і радість і сила.
Всі разом: Це та найсвятіша і рідна земля, що кожного з нас народила
Учениця Я народилась в Україні і почала життя своє.
Тут небеса високі й сині. На що не глянеш – все моє!
Трава для мене зеленіє, для мене світлі дні ясні.
І сонце пестить і леліє, летять до серденька пісні.
Тут кожна квіточка співає, струмочок ніжно жебонить.
І краю кращого немає, де я могла б так вільно жить!
Учень Любіть Україну у сні й на яву. Вишневу свою Україну.
Красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну!
Мова кожного народу неповторна і своя.
В ній гримлять громи в негоду.
На своїй природній мові і потоки гомонять.
Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.
Соловїну, барвінкову, колосисту на віки
Українську рідну мову в дар дали мені батьки.
Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас.
Бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас.
Учениця Є на світі мовчуни. Що не кажуть, хто вони:
Чи китайці, чи бельгійці, а чи може українці?
Інші діти дуже раді похвалитись на параді:
Онде наша йде колона, там наш прапор і ікона,
Наша пісня наша мова, наша ноша кольорова.
Наші звичаї найкращі! А чому? Тому що наші!
Діти кожного народу до свого належать роду.
Тільки наші мовчуни не розкажуть, хто вони.
Не покажуть й не розкажуть, хто й чиї вони сини.
Любі діти, не мовчіть! Вчітеся ще й інших вчіть!
Про батьків і предків славних, лицарів змагань державних,
Про культуру нашу й мову – рідну, гарну, пречудову.
Нам потрібні оборонці, щоб зростали ми на сонці,
А не ниділи в пітьмі. Бо не будуть нас любити
Інші люди, ні хвалити, як не будуть наші діти
Шанувать себе самі.
Нам потрібні козаки, за Вітчизну вояки.
Не потрібні мовчуни, що не кажуть, хто вони.
Учень На білому світі, на чорній землі
Є мова у квітів, є мова в зорі,
Є мова у бджілки, метелика й клена,
В бузкової гілки, в любистку зеленого.
Є мова в калини, в зеленого лісу,
У річки й стежини, осіннього листу.
Та тільки тому, хто цурається рідної мови,
Не промовлять вони ані слова!
По-своєму кожна пташина співає.
По-своєму кожен народ розмовляє.
У мене й народу мого – українська
Є мова чудова, своя, материнська.
По світу її, як святиню нестиму.
Допоки живу, в чистоті берегтиму.
З любов’ю сердечною, вірністю сина.
Ця мова для мене, як мати, єдина.
Вчитель: Ну що б, здавалося, слова.
Слова та голос, більш нічого.
А серце бється – ожива, як їх зачує.
Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди.
Але чого ж тоді ми інколи цураємося рідної мови? Чому засмічуємо її різними словами-паразитами? На превеликий жаль, так склалася доля нашого багатостраждального народу, що його мова, його дух довгий час не могли розвиватися вільно й незалежно. І от до чого це зрештою призвело.
На сцену виходить дівчинка в українському вбранні. Вона сумна, зажурена. Втирає сльозу. Важко зітхає, стомлено опускається додолу. Діти, здивовані появою дівчини, оточують її та розпитують.
— Що сталося, дівчинко?
— У тебе якесь горе, біда?
— Скажи нам, ми тобі допоможемо.
Дівчина: Я йду – мандрую сотні літ.
Уже мені не милий світ.
Притулку сотні літ шукаю, але його ніде не має.
Зі шкіл, із вулиць, з дому- хати.
Скажіть, де правдоньки шукати?
Вчитель: Боюсь помилитися, але я, мабуть, вже здогадалася, хто є насправді ця славна дівчина. А ви, діти, здогадалися?
То, може, скажеш, що ж з тобою трапилось А ми тобі неодмінно допоможемо!
Дівчина: Тут навкруги земля моя, та все навколо мов чужинське.
Скажіть, де опинилась я? Чи в Україні я, чи ні,
Вчитель: Ти помиляєшся, дитино. Твоя земля це – Україна!
Утри сльозу з блакитних вічок! Нам із тобою жити вічно!
Дівчина: Ну, якщо так, то з вами я! Нехай цвіте земля моя!
Вчитель: Я переконана, що ніхто ніколи в житті не образить цієї славної дівчини – нашої рідної мови! А зазнала вона за століття чимало знущань. Послухайте про її життя-буття, а точніше про постійні поневіряння, і зробіть належні висновки, аби таке ніколи більше не могло повторитися.
Прегляд відео про історію мови
Вчитель: Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть «Заговори, щоб я тебе побачив». Нажаль, сьогодні є небагато людей, які володіють рідною мовою досконало. Причиною цієї прикрості стало те, що в результаті злиття української і російської утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, оскільки засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу. Вчені довели, що мова впливає на свідомість людини і є своєрідним генетичним кодом. Крик новонародженого українця відрізняється від крику дитини іншої національності. А постійне вживання і сприймання чужої мови пригнічує розумовий розвиток дитини. Незнання власної мови призводить до деградації, морального і культурного зубожіння народу. Тож давайте розмовляти своєю мовою і знати, хто ми
Вчитель: Я можу з упевненістю заявити, що в нашому класі є багато дітей, які називають своїм улюбленим предметом українську мову.
Конкурс мовознавців (учні діляться на команди)
1. Запишіть у алфавітному порядку імена дітей – членів вашої групи.
2. Запишіть у алфавітному порядку назви рослин, що ростуть на городі.
3. Запишіть двоскладові слова-назви предметів, якими користуєтеся у ході навчання. Поділіть рискою лише ті, у яких наголошений перший склад.
4. Пригадайте трискладові слова-назви предметів, що потрібні вам на уроках праці.
5. Згадайте письменників, твори яких читали. Запишіть їхні прізвища у алфавітному порядку.
6. Які овочі вирощує бабуся на городі?Запишіть лише назви, що мають букву «о»; підкресліть слова з ненаголошеними «е», «и».
7. Які дерева ростуть у нашому парку? Запишіть слова, до яких можна поставити слово «мій».
8. Запишіть іменники жіночого роду, що означають назви предметів у вашому портфелі.
9. Що ви чуєте, ідучи до школи? Запишіть.
10. Які іменники живуть тільки взимку? Запишіть.
11. Запишіть іменники найважливіші в нашому житті.
13. Запишіть слова-назви дій, які ми використовуємо на уроці фізкультури.
(підсумок та визначення переможців)
А тепер давайте трохи пограємо у мовні ігри.
1. Гра «Четвертий зайвий»
( Від кожної команди обирають по чотири учасники. Їм дають картки з буквами або словами. Діти вибирають зайвого, пояснюють свій вибір).
А У П И ( приголосний)
Ш С К Щ ( позначає два звуки)
Р Н М Ь ( не позначає звука)
( Діти розшифровують анаграми. За кожне правильне слово команда отримує фішку).
(Обирають по одному учаснику від команди. Вони стають на одному рівні. Вчитель називає слово, а учасники повинні швидко назвати до нього синонім або антонім. Хто назвав перший, робить крок уперед. Перемагає той, хто зробив більше кроків.)
Назвати синоніми до слів:
Назвати антоніми до слів:
Перекладачі. (Перекласти слова з російської на українську)
— Сьогодні ми побуваємо в гостях у казки. Перевіримо чи знаєте ви казкових героїв?
1. Продається пишний хвостик
Продається гарний хвостик!
Продається біла шубка –
Тепла, як у хаті грубка,
Ось продамо голочки
Й купим собі піджачки.
Ох, не хочу вже співати.
Хочу голос свій продати,
А куплю магнітофона,
Продаю я мишоловки,
Мишеня самі ловіть!
Буду лиш сметанку їсти
Й молочко із блюдця пить.
Досить вже мене жаліть,
Хочу я розбагатіти –
Ключик золотий продам
І тоді на заздрість вам
Буду жити у багатстві.
— Давайте розглянемо загублені предмети і повернемо їх власникам:
Золотий ключик (Буратіно)
Капелюшок червоного кольору
— Давайте пригадаємо, хто з героїв казок співає ці пісеньки:
«Я від баби втік, я від діда втік…»
«Я гусяток пасла, полювать ходила…»
«Ой у лиски, лиски новий двір, та й чотири дочки на вибір…»
«Он де наша діва, он де наша Іва…»
«Приплинь, приплинь до бережка, дам я тобі їсти й пити…»
5.«Мова в народних прислів’ях»
Язик до Києва … (доведе)
Умій сказати, умій і …
Відкрий рота – і я скажу …
Говорить, мов бісером …
За словом у кишеню не …
Говорить так, що і природа …
Язик довгий, а розум …
Рота і ворота тримай на …
Хто багато говорить, той мало …
Не хвали себе сам, нехай тебе люди …
Умій язика за зубами …
Огірки … гуляють в латки,
Дітлахи … ростуть на грядках,
Мушкетери … сплять в сараї,
Поросята … гострять шпаги,
Раки … в цирк ідуть охоче,
Діти … заповзли під корчі,
Вовки… плавають у річці,
Щуки … виють зло на місяць.
ПІДСУМОК КОНКУРСІВ, НАГОРОДЖЕННЯ ПЕРЕМОЖЦІВ
Багато чудових слів сказано сьогодні про мову. Але закінчити наше свято я хотіла б переглядом відео «Гімн мови»
Тема: 21 лютого Міжнародний день рідної мови.
Мета: донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови, викликати бажання вивчати українську мову, милуватися її красою; прищеплювати і розвивати почуття патріотизму, національної гордості за мову, за тих, хто передав нам у спадок цей неоціненний скарб; виховувати любов до рідної мови, бажання досконало її знати.
Х ід заходу
1 ведуча. Добрий день вам, добрі люди!
Не на день і не на рік,
а на довгий-довгий вік.
2 ведуча . Є у нас предмет чудовий –
у рок української мови.
Ласкаво просимо ми вас
н а свято рідної мови до нас!
2 ведуча . Так 21 лютого – Міжнародний день рідної мови! Це свято є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
1 ведуча. І чуємо, як російською, англійською, італійською, польською нас підтримують люди, які також не дозволяють знецінитися, зникнути мові. Віко, а яку мову ти вважаєш для себе рідною?
2 ведуча Звичайно, українську, бо це мова моїх батьків, бабусі, дідуся, мова, якою я розмовляю зі своїми рідними та друзями.
1 ведуча. Цікаво, а для наших товаришів та і взагалі учнів нашої школи ц е питання також є актуальним?
2 ведуча Звичайно! П ро це я можу говорити досить упевнено! І зараз школярі розкажуть нам, чим для них є українська мова.
Вірші про мову (учні 3-4 класів)
В нас українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельно-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці,
Її ми дуже любимо усі.
О мово рідна, ти для нас, як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.
У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягаємо висот.
Ми з мовою звемося українці,
Вона нам інформацію несе.
Які б життя не кидало гостинці,
Ми разом з мовою здолаємо усе.
Народів на землі є так багато,
І мова в кожного звучить своя.
Горджуся тим, що українець я!
Учу, звичайно, мову я англійську,
Російську розумію, польську теж.
Мені цікаво знати італійську,
Бо рідна мова наче рідна мати,
Вона завжди пригорне до грудей.
Важливо дуже різні мови знати,
2 ведуча Хай на душі стане всім легко і хороше від чарівної пісні, що звучить для вас усіх.
Пісня «Мова єднання»
1 ведуча. У 1924 році відбувся всесвітній Конгрес мовознавців світу. Конгрес визначив, що наймелодійнішою є італійська мова. Другою визнано українську мову. Ми, українці, повинні пишатися з того, що нашу мову так високо оцінив всесвітній Конгрес знавців мов. 2 ведуча З того часу минуло чимало років і сьогодні в нашій країні відзначають Міжнародний день рідної мови, а ми це робимо у нашій школі.
Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!
Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво!
Правильно думаєш. Мова — це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине — й людини не буде.
Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?
В світі ми — люди і правильно, діти,
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я
В кожній країні є мова своя.
Кожна людина свою мову знає.
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна — японська,
Іншим найкраща — китайська, естонська.
Мова у світі панує англійська,
Нам найрідніша своя, українська.
Ми з вами всі живемо в Україні,
Мова чудова й пісні в нас чарівні.
Треба, щоб мову ми вчили і знали,
Й нею чистенько усі розмовляли.
1 ведуча. А зараз – завдання для глядачів: відгадайте слово за поданими епітетами, тобто: я зачитую прикметники, а ви повинні здогадатися, про що я кажу:
1) золотава, холодна, мінлива, жовтогаряча, врожайна, багата, сумна, прекрасна, зажурена, багряна, мрійна, поетична — (осінь);
2 ведуча 2) свіжий, смачний, священний, батьківський, пшеничний, твердий, запашний, пухкий, рум’яний, хрумкий, тяжкий, білий, чорний — (хліб),
1 ведуча. 3) легковажна, серйозна, розумна, працьовита, освічена, порядна, хороша, несправедлива, щаслива, ввічлива, гуманна, сувора, хвора, скромна, старанна, щедра, благородна, чуйна, ґречна, шляхетна, сентиментальна — (людина);
2 ведуча 4) кирпатий, орлиний, плескатий, ґудзиком, м’ясистий, картоплиною, рівний, римський— (ніс);
2 ведуча 6) співуча, оксамитова, солов’їна, засмічена, брутальна, ласкава, літературна, рідна, повільна, швидка, зрусифікована, тиха, дзвінка — (мова).
1 ведуча. Молодці! Українці сміялися споконвіку. Загальновідомо, що саме українці – творці найтоншого гумору. Вони сміються відкрито, відколи себе пам’ятають.
Читець гуморески
Це було позаторік т а на нашім ринку –
Хотів купити чоловік к абанця чи свинку.
Ламав голову Павло (нелегке це діло)
Нешкідливе щоб було, і щоб добре їло.
І нарешті підібрав: О! які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші.
Не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
Таємниця
Їде дядько на возі, назустріч йому кум.
— Що везеш куме?
Кум устав із воза, підійшов і каже на вухо:
— Овес.
-А чому так по секрету говориш?
-Щоб кобила не почула.
2 ведуча А зараз, шановні глядачі, вам подарують український танок учні 5 класу.
(Танок дівчат та хлопців)
2 ведуча А хто ж робить найбільший внесок у розвиток рідної мови? Звичайно, це письменники. Тому сьогодні кожен з нас приніс символічну квітку улюбленому письменнику.
1 ведуча. Ми любим квіти дарувати,
Й коли настане слушний час –
Все те, що хочемо сказати,
Ці квіти висловлять за нас.
2 ведуча Слово рідне! Ти, як багатокрилий птах, прагнеш простору і висоти, ти виткане чарівною калиною і синім барвінком, вишневим цвітом і запашною рутою-м`ятою. Ти ніколи не зів`янеш, ти будеш вічно жити і розвиватися!
1 ведуча Бережімо наш найкращий цвіт –
рідну мову – збагачуймо її і розвиваймо,
дбаймо про її чистоту і красу!
Вперед, школярство, до нових надбань!
Із мовою радіти світу будемо,
Без мови ми ніхто — куди не глянь!
2 ведуча Всiм школярам я зичу перемоги
І знань глибоких, творiв пречудових.
Хай стеляться у свiт життя дороги,
І не забудьмо маминої мови!
А зараз лунає пісня…
(Пісня «Україна – це ми») (Пісня «Мово лебедина»)
1 ведуча Ось скінчилось наше свято,
І прощатись вже пора
Побажаємо усім щиро
Щастя, миру і добра!
Позакласний захід з української мови «21 лютого – Міжнародний день рідної мови»
Сценарій позакласного заходу розроблений з метою поглибити знання учнів відомостями про історію та розвиток рідної мови; показати її красу і багатство, розкрити її необхідність у житті людини. Розвивати комунікативну компетентність учнів; вміння та навички виразного читання, а також інсценізації. Виховувати любов і повагу до рiдного слова.
2 1 лютого – Міжнародний День рідної мови
(На стенді святкова газета , висловлювання про мову).
«Усунути деформацію мови, очистити її від спотво рень, повернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це при родний обов’язок кожного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спромогу України в сім ’ ї цивілізованих демократичних держав».
Звучить пісня «Це моя Земля» ( Муз. Л. Остапенко, с л. О. Ткач)
(На фоні пісні діти читають слова).
0 слово рідне! Пращура молитво,
Громи Перуна, Велеса поля,
Софія Київська — творіння Ярослава —
Слов ‘яномовна праведна земля.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос
1 ратний клич Данилових полків.
3-й учень.
0 слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
1 гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
О слово рідне! Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Те бе валуєви жорстоко розпинали,
0 слово рідне! Подарунок мами!
1 пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
Українська мова пройшла нелегкий шлях. Однак, попри всі перешкоди, для багатьох мільйонів людей вона була і є рідною, є мовою їхніх дідів, батьків і буде також мовою їхніх дітей. Ми щиро віримо, що краса і сила української мови пригорне до себе серця мільйонів інших людей.
21 ЛЮТОГО ми святкуємо МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови в розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
Саме ми, заради прийдешніх поколінь, повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Тож, як писав Максим Рильський: «. Як парость виноградної лози плекаймо мову. ». Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!
Ведуча. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. Себто, святкуємо ми цей день з присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.
Ч итець розповідає вірш В. Бара нова
«Українці мої»
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці.
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот. І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється. 1 що ми на Вкраїні таки український народ, А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш у пісні, а не в барилах вина, 1 що щедрість, у серці, не в магазинних вітринах, І що є у нас мова, і що українська вона. Без якої наш край-територія, а не Вкраїна .
Я до себе кажу і до кожного з вас говорю, Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати. Запитаймо у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати ?
Українці мої, та вкраїнці ми з вами, чи як ? Чи в «могилах» і вмерти судилось нам ще од Тараса? Чи в могили судилось забрати нам наш переляк. Що згнітив нашу гідність до рівня вторинної раси.
Українці мої, дай вам, Боже, і щастя, і сил.
Можна жити «хохлом», і не згіркне від того хлібина.
Тільки, хто ж колись небо прихилить до ваших моги л .
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна ?.
Ведуча. Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні. За даними Всеукраїнського пере пису населення станом на 2001 р. кількість населення України станови ла 4 8 млн. 457 тис. осіб. З цієї кількості рідною мовою— українську— вва жали 67,5% населення України. Поза межами України ук раїнська мова в усній формі поширена в Росії, Мол дові, Білорусі, Казахстані. Крім того, українською мо вою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словач чині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Ка наді, країнах Латинської Америки, Австралії.
Ведуча. Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою — виданням «Енеїди» Котля ревського у 1798 р. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мо вою, всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилося нанівець заборонами на ук раїнське слово, розпочатими Петром 1.
Послухайте, як чудово звучить рідна мова з уст Наталки з п’єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка».
Інсценізація уривку з п’єси «Наталка Полтавка».
В о з н и й. Благоденственного і мирного преби ванія! (В сторону). Удобная оказія предстала зді лати о собі предложеніє на самоті.
Наталка (кланяясь). Здорові були, добродію, пане возний!
В о з н и й. «Добродію»! «Добродію»! Я хотів би, щоб ти звала мене — теє-то як його — не више пом’янутим ім’ярек.
Наталка. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше письменство і розум.
В о з н и й. Не о сем, галочко,— теє-то як його,— хлопочу я, но желаю із медових уст твоїх слишати умилительное названіє, сообразноє моєму чувствію. Послушай:
От юних літ не знал я любові,
Не ощущал возженія в крові;
Как вдруг предстал Наталки вид ясний,
Как райский крин, душистий, прекрасний;
Настал мой час; і серце все стонеть;
Как камень, дух в пучину зол тонеть.
Безмірно, ах! люблю тя, дівицю,
Как жадний волк младую ягницю.
Не в состоянії поставить на вид тобі сили любві моєй. Когда би я іміл — теє-то як його — стольно язиков, сколько артикулов в Статуті ілі сколько зап’ятих в Магдебурзькоїм праві, то і сих не довлі ло би на восхваленіє ліпоти твоєй! Єй-єй, люблю тебе до безконечності.
Наталка. Бог з вами, добродію. Що ви гово рите! Я річі вашей в толк собі не возьму.
Б о з н и й. Лукавиш — теє-то як його,— моя га лочко! і добре все розумієш. Ну, коли так, я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу.
Н а т а л к а. Гріх вам над бідною дівкою глуми тися; чи я вам рівня? Ви пан, а я сирота; ви бага тий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару.
В о з н и й. Ізложенниї в отвітних річах твоїх резони суть — теє-то як його — для любові ни чтожні. Уязвленное любовію серце, по всім божеським і чоловічеським законам, не взираєть ні на породу, ні на літа, ні на состояніє. Оная любов все — теє-то як його — ровняєть. Скажи одно слово: «Люблю вас, пане возний!» —і аз, ви шеупом’янутий, виконаю присягу о вірнім і вічном союзі з тобою.
Наталка. У нас єсть пословиця: «Знайся кінь з конем, а віл з волом»; шукайте собі, добродію, в городі панночки; чи там трохи єсть суддівен, пи сарівен і гарних попівен? Любую вибирайте. Ось підіть лиш в неділю або в празник по Полтаві, то побачите таких гарних, що і розказати не можна.
В о з н и й. Бачив я многих — і ліпообразних, і багатих, но серце моє не імієть — теє-то як його — к ним поползновенія. Ти одна заложила єму позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе.
Наталка. Воля ваша, добродію, а ви так з-письменна говорите, що я того і не зрозумію; та і не вірю, щоб так швидко і дуже залюбитись можна.
В о з н и й. Не віриш? Так знай же, що я тебе давно уже — теє-то як його — полюбив, як тілько ви перейшли жити в нашеє село. Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить — теє-то як його — мужем пристойним і угодним душі твоєй і тілу?
Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву,
Пошануйте сиротину і не вводьте в славу.
Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду.
Ти в жупанах, і письменний, і рівня з панами,
Як же можеш ти дружиться з простими дівками?
Єсть багацько городянок, вибирай любую;
Ти пан возний — тобі треба не мене, сільськую.
Так, добродію, пане возний! Перестаньте жарто вати надо мною, безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре ім’я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дівки, коли об ній люди зашепчуть сором.
А серце б’ється, ожива,
Зародившись десь на світанні суспільного слов’ян ського життя, мова наша витерпіла страшне ли холіття, тортури, пережила утиски Польщі, Москви, але, перегорівши, як криця, дійшла до нас свіжою, мужньою, незаплямованою, справді щиро слов’янською мовою.
Читець.
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить.
Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми. Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг.
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг. Олександр Олесь
(Звучить мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий». На сцені 12 учениць в українському в б р анні . Кожна із них зачитує одну із дат в скорботному ка лендарі української мови, після чого повертається, йде у глибину сцени).
1720 р. — російський цар Петро 1 заборонив дру кувати книги українською мовою.
1775 р. — зруйновано Запорозьку Січ і закрито ук раїнські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1876 р. — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
1884 р. — закрито всі українські театри.
1908 р, — вся культурна і освітня діяльність в Ук раїні визнана царським урядом Росії шкідливою, «мо гущей вызвать последствия, угрожающие спокойст вию и безопасности Российской империи».
1914 р. — російський цар Микола II ліквідовує ук раїнську пресу — газети і журнали.
1938 р. — сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. — видано постанову про так зване посилен ня вивчення російської мови у школах і поділ класів на 2 групи — російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українця ми.
1989 р. — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержав ну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.
(Із глибини сцени виходить ведуча із запаленою свічкою і читає «Молитву» Ольги Яворської. Дівчата повертаються обличчям до глядачів. У кожної також у руках горить свічка).
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста,
Підступний Демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О, Господи! Знайди нас всіх, знайди, Бо ми блукаєм хащами ще й нині, Прости гріхи й провини безневинні, І до спасіння всіх нас поведи! О, Господи! Зціли нас всіх, зціли, Всели в серця неопалиму мрію, Щоб ми, пізнавши віру і надію, Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово, Найкраща пісня в стоголоссі трав. Кохане слово, наше рідне слово, Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла: насмішки і зневаги, Бездушну гру ворожих лжелюдей, Та сповнена любові і відваги З-за грат летіла птахом до людей!
Ти наш вогонь на темнім полі битви, Невинна кров, пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Ведуча. Статус мови міжнаціонального спілкування в державі розглядається в державі як чинник повнокр ат ного розвитку духовних сил українського народу. С лухаємо, як весело звучить для нас вкраїнська мова.
Учень.
«Рідна мова»
Слова я чую барвінкові,
І серце щемно завмира,
Так, ніби сонце по струмкові
Дарує щастя і тепла.
Того освітленого дива,
Яке у рідній мові є —
Душа вогненна і правдива,
Що первоцвітом виграє.
Моя ти пісне калинова,
Моя ти зіронька свята!
Живи, цвіти, вкраїнська мово,
Зціляй і душу, і вуста.
Своєю паростю гінкою
Вростай у різнобарв ‘я мов,
Ведуча. Та чи можемо ми не згадати на цьому слова нашого Великого Кобзаря Т.Г. Шевченка, який є основоположником української літературної мови, але сам ніколи не забував родоначальника ук раїнської мови І.П. Котляревського, називаючи його Батьком української мови.
«Будеш, батьку, панувати.
Доки сонце в небі сяє.
І після І. П. Котляревського, Т.Г Шевченко шліфував нашу мову, дорогоцінний діамант нашого народу. В. Самійленко прекрасно про це сказав у вірші «Мова», присвяченому Тарасу Шевченку.
Учень.
Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того ,
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він знайшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористо блищить.
І проміння його усім очі сліпить
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислима рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на що усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить!
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувався в могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!»
Ведучий. А яка багата лексика нашої української мови, невичерпний її словниковий запас.
Учень. Вірш «Мова» О. Підсухи.
Ой яка чудова українська мова!
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й барак.
1 така розкішна, і гнучка, як мрія,
Можна «звідкіля» і «звідки», можна і «звідкіль»
Є у ній хурделиця, віхола, завія,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата,
То звучало сміхом на полях плаката,
І за все це, мово, дякуєм тобі.
Скрізь одне жадання, і мета і ясність
Живемо, працюємо, як одна сім ‘я,
1 краса новітня окриля сучасність,
Цю красу звеличує мова і моя!
Нас далеко чути, нас далеко видно
Дмуть вітри історії в наші паруси.
Розвивайся й далі, мово наша рідна,
1 про нас нащадкам звістку донеси.
Ведуча. Мова — це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей, які володіють дос конало рідною мовою. Причиною цієї прикрості є, на самперед, те, що в результаті злиття української і російської мов, утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, оскільки засмічує і пога нить одну з найкрасивіших мов світу.
Ведуча. Ще 40 років тому Максим Рильський закликав: «Пильно і ненастанно політь бур’ян». А «бур’яну» ж у нашій мові так багато! Навіть ті, хто на уроках до сить вправно спілкується рідною мовою, після уроків вживають українсько-російську суміш. Крім того, в мову вкрадаються так звані «сучасні» вислови, які є вульгарними і ведуть до деградації особистості. Сло во «класно», «кльово», «балдьож» і подібні можуть свідчити тільки про духовну убогість мовця, відсутність національно мовної свідомості. Так часто ми чуємо вирази типу «построїли дом», «музикальна школа», «бувші учні», «сама краща дівчина», « відкрийте вікно», «підніміть руки». Треба докласти всіх зусиль, щоб позбутися звички говорити «по-про стому». Говорити слід правильно, бо перед нами відповідальне завдання: взяти все краще з надбання наших предків, сконцентрувати весь розум і духов ний потенціал нації, щоб відродилася і розквітла Ук раїна, щоб усміхнулася доля нашого народу.
Учень.
Вірш «Мова».
Як парость виноградної лози
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур ’ ян. Чистіше від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно .
Нехай вона щоразу, служить вам,
Хоч, і живе своїм життям.
Прислухайся, як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів!
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля,
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч в Грінченка і Даля.
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
1-й учень.
Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
2-й учень.
В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
3-й учень.
Ти, рідна мово, чиста, як роса.
Цілюща й невичерпна, як криниця
Святиня наша, гордість і краса,
Ти — розуму народного скарбниця!
4-й учень.
Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите.
Без тебе я не зміг би в світі жити.
Завершити наше свято я хочу словами видатного педагога В. Сухомлинського: «Мова – то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами – той сам усохне від спраги».
Дякую всім присутнім за увагу та давайте подякуємо своїх товаришів за чудовий виступ.
А закінчимо свято піснею «Молитва за мову» («Господи, помилуй нас», муз. і слова Тараса Петри ненка .